Судова практика Європейського суду з прав людини як джерело права Європейського Союзу

Автор(и)

  • Бойчук Дмитро Сергійович к.ю.н., ассистент кафедри права Європейського Союзу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
  • Григор’єв Віталій Ігорович студент 5 курсу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

DOI:

https://doi.org/10.37772/2309-9275-2021-1(16)-9

Анотація

Постановка проблеми. Європейська система захисту прав людини і основоположних свобод вважається однією із найкращих у світі. Своїми рішеннями її впроваджує не тільки ЄСПЛ, а також Суд справедливості ЄС. Ці два судових органи розробили високі стандарти захисту та регламентації прав людини. Їх правові позиції використовуються майже у всьому світі. Однак, вбачається правова проблема із захистом прав громадянами ЄС, коли вони хочуть оскаржити рішення агенцій, посадових осіб, органів та інституцій. Ці люди не можуть звернутися до ЄСПЛ, оскільки ЄС (як міжнародний суб’єкт) не є підписантом ЄКПЛ , окрім держав-членів. Хоча громадяни ЄС можуть оскаржувати рішення своїх національних органів до ЄСПЛ, проте дії влади ЄС – тільки до Суду Союзу. З цього вбачається певна несправедливість, оскільки Суд справедливості є інституцією ЄС.

Аналіз останніх досліджень. До питань, що стосуються визначення правових джерел ЄС звертаються такі вчені, як Дж. Заккароні, Т. В. Комарова, Л. Г. Фалалєєва, Б. Н. Топорнін, М. Л. Ентін, С. Ю. Кашкіна, І. В. Яковюк та інші.

Метою нашої роботи є дослідження судової практики ЄСПЛ як складової джерел права ЄС.

Виклад основного матеріалу. Стаття присвячена дослідженню юридичної природи рішень Європейського суду з прав людини як джерела права Європейського союзу. На основі доктринальних джерел та існуючої практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) та Суду справедливості Європейського союзу автори обґрунтовують логічність включення існуючої судової практики ЄСПЛ до джерел права ЄС, наводячи аргументи, які базуються на теорії права та судовій практиці ЄС. Система права ЄС є доволі розгалуженою і містить велику кількість елементів, тому слід зазначити, що не існує остаточного переліку джерел права ЄС. Оскільки суб’єкти правозастосування можуть на свій розсуд не лише формувати норми, але й обирати форму їх вияву. Тому джерела права ЄС відрізняється від національних та міжнародних джерел права і це зумовлено правовою та політичною природою ЄС. Вагомим фактором різнобарвності права ЄС стало приєднання держав-членів з різних правових систем, а це особливо проявляється через прецеденту природу правової системи. Неприєднання ЄС до ЄКПЛ не заважає Суду ЄС використовувати ЄКПЛ як джерело права у своїх судових рішеннях. На нашу думку, це пов’язано з тим, що загальні принципи права (зокрема, права людини) є джерелом права ЄС та стоять в ієрархії джерел вище судового прецеденту. Тому Суд не може нехтувати правами людини, включаючи ті, які закріплені в ЄКПЛ. Тим паче, ЄС заснований на цінностях поваги до прав людини відповідно, тому судовий орган ЄС ніяк не міг би уникнути посилання на рішення ЄСПЛ.

Висновки. На нашу думку, рішення ЄСПЛ можна вважати первинним джерелом права ЄС, оскільки Суд справедливості ухвалює правові позиції, використовуючи практику ЄСПЛ. Крім того, такі рішення можуть стояти вище в ієрархії джерел права ЄС за юридичною силою, тому що позиції ЄСПЛ ґрунтуються на загальних принципах міжнародного права.

Посилання

Kechek’jan, S. F. (1946). O ponjatii istochnika prava. Moscow. Uchenye zapiski – Learned notes MGU, issue 116, 3 [in Russian].

Venherov, A. B. (2000). Teoriia derzhavy i prava. Moskva: Yurysprudentsiia [in Ukrainian].

Kolodii, A. M., Kopieichykov, V.V., Lysenkov, S.L. ta inshi. (2000). Zahalna teoriia derzhavy i prava. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].

Entyn, L.M. (1987). Sud Evropejskykh soobshhestv: pravovыe formы obespechenyja zapadnoevropejskoj ynteghracyy. Moskva: Mezhdunar. Otnoshenyja [in Russian].

Topornyn, B .N. (1992). Evropejskye Soobshhestva: pravo i instituty (dynamyka razvytyja). Moskva: YGhP RAN [in Russian].

Evropejskoe pravo (2005). Pravo Evropejskogho Sojuza y pravovoe obespechenye zashhyty prav cheloveka. Moscow: Norma [in Russian].

Vvedenie v pravo Evropejskogo Sojuza (2005). Moscow: Jeksmo [in Russian].

Anakina, T.M., Komarova, T.V., Traghnjuk O.Ja., Jakovjuk, I.V. (2019). Pravo Jevropejs’kogo Sojuzu: osnovy teoriji. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

Case C-322/88 URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/en/TXT/?uri=CELEX%3A61988CJ0322 [in English]

Case C-60/00 (2002). Mary Carpenter v. Secretary of State for the Home Department, Judgment of the Court of 11 July 2002. European Court Reports, I-6279 [in English]

Case C-274/99 (2001). Bernard Connolly v. Commission of the European Communities, Judgment of the Court of 6 March. European Court Reports. I-1575 [in English]

Szalayné S. E. (2005). Konvergenz der Grundrechte und Grundfreiheiten in der Europäischen Union. Adamante Notare: Essays in Honour of Antal Ádám on the Occasion of His 75th Birthday. Pécs: PTE ÁJK [in English]

Case 44/79 (1979) Liselotte Hauer v. Land Rheinland-Pfalz, Judgment of the Court of 13 December 1979. European Court Reports. 3727 [in English]

Lebeck C. (2007) The European Court of Human Rights on the relation between ECHR and EC-law: the limits of constitutionalisation of public international law. Zeitschrift für öffentliches Recht [in English]

Komarova, T. V. (2015). Praktyka Sudu Jevropejsjkogho Sojuzu shhodo pryjednannja JeS do Konvenciji pro zakhyst prav ljudyny i osnovopolozhnykh svobod. Aktualjni problemy suchasnogho mizhnarodnogho prava: zb. nauk. st. za materialamy I Khark. mizhnar.-prav. chytanj, prysvjach. pam’jati prof. M. V. Janovsjkogho i V. S. Semenova, Kharkiv [in Ukrainian].

Case 374/87 (1989). Orkem v. Commission of the European Communities, Judgment of the Court of 18 October 1989. European Court Reports. 3283 [in English]

Case № 256-А (1993). Funke v. France, Judgement of 25 February 1993. Common Market Law Review. № 1 [in English]

The Protocol (№ 8) of the Treaty on European Union on the Accession of the Union to the European Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. Official Journal of the European Union. October 2012. Vol. 55. P. 373 [in English]

Falaljejeva, L. G. (2017). Pryjednannja Jevropejsjkogho Sojuzu do Konvenciji z prav ljudyny: pravova pozycija Sudu. Sudova apeljacija – Court appeal, issue 3. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Suap_2017_3_19 [in Ukrainian].

Opinion 2/94 of the Court on Accession by the Community to the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (28 March 1996). European Court Reports. I-1759 [in English]

Bosphorus Airways v. Ireland, Judgment of 30 June 2005, Application No. 45036/98. URL: https://www.eui.eu/Documents/DepartmentsCentres/AcademyofEuropeanLaw/CourseMaterialsHR/HR2009/DeWet/DeWetBackgroundReadingCase3.pdf [in English]

Opinion 2/13 of the Court (Full Court) of 18 December 2014. URL: http://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text&docid=160882&pageIndex=0&doclang=en&mode=lst&dir&occ=first&part=1&cid=160518 [in English]

Case 26/62, (1963)NV Algemene Transporten Expeditie Onderneming van Gend & Loos v Netherlands Inland Rev enue Administration. European Court Reports. P. 1 [in English]

Case 6/64, (1964) Flamino Costa v E. N. E. L. European Court Reports P. 585 [in English]

Zakkaroni Dzh. (2013). Vplyv pryiednannia Yevropeiskoho Soiuzu do Konventsii pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod na strukturu sudovykh orhaniv v Yevropi. Yevropeiske pravo – European law. Issue 1-2, 34-50. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/evrpr_2013_1-2_6.pdf [in Ukrainian].

##submission.downloads##

Опубліковано

10.02.2022

Номер

Розділ

Статті