Право та інноваційне суспільство

Титульна сторінка та зміст

2024-12-20

Титульна сторінка та зміст

Правове регулювання тимчасової трудової міграції у трудовому та міжнародному приватному праві України

Олена Сущ — 2024-12-20

Стаття присвячена дослідженню тимчасової трудової міграції на межі трудового права та міжнародного приватного права України, оскільки це соціальне явище є досить поширеним в Україні. Визначено чинники, які мають суттєвий вплив на тимчасову трудову міграцію в Україні та охарактеризовано позитивні та негативні наслідки тимчасової трудової міграції. Метою даного дослідження є зосередження уваги на вивченні стану правового регулювання тимчасової трудової міграції в трудовому праві та міжнародному приватному праві України та виявленні сучасних проблем регулювання тимчасової трудової міграції. Методологічну основу статті склали загальні та спеціальні наукові методи. Застосування порівняльноправового методу дало змогу дослідити правове регулювання тимчасової трудової міграції в національному законодавстві України, міжнародному законодавстві, а також у зарубіжному національному законодавстві деяких європейських країн. За допомогою методу правового аналізу автор виявляє недоліки правового регулювання тимчасової трудової міграції у законодавстві України. Комплексний огляд літератури дає змогу з›ясувати стан наукових досліджень з цього питання в міжнародному приватному та трудовому законодавстві України і інших країн. Встановлено, що в українському законодавстві розроблений механізм правового регулювання транскордонних трудових відносин, проте питання тимчасової трудової міграції та специфіка її правового регулювання залишаються поза сферою правового регулювання. Аналіз наукових джерел та законодавства дозволив встановити, що правове регулювання тимчасової трудової міграції в законодавстві України має суттєві недоліки. Зокрема, не визначено зміст поняття «тимчасова трудова міграція»; не визначено перелік трудових відносин, які підпадають під категорію тимчасової трудової міграції; не визначено коло осіб, які набувають статус тимчасового трудового мігранта; Відсутні норми, що відображають специфіку правового регулювання тимчасової трудової міграції, а також норми, що відображають гарантії та захист тимчасових трудових мігрантів. Акцентовано увагу на тому, що міграційні процеси у сфері транскордонного працевлаштування з кожним роком динамічно посилюються, що ставить нові виклики для існуючих національних та міжнародно-правових механізмів правового регулювання трудової міграції. Першочерговим завданням удосконалення додержання прав і законних інтересів тимчасових трудових мігрантів, а також встановлення відповідних гарантій для них є розробка законодавства на національному та міжнародному рівні з урахуванням сучасних проблем, що існують у регулюванні тимчасової трудової міграції, а також укладення двосторонніх угод з країнами, зацікавленими у трудових мігрантах.

Обґрунтування концепції особливого соціального забезпечення ветеранів війни в Україні

Алла Стріжкова — 2024-12-20

Підкреслено цінність дотримання базових ліберально-демократичних підходів до ринкового саморегулювання економіки. У той же час, враховуючи особливо тяжкі умови, через які проходить український народ, розглянуто концепцію, згідно з якою не лише соціально незахищені / не здатні себе захистити верстви населення, а і в першу чергу громадяни, які виконують надзвичайно важливі обов’язки перед державою і своїм народом, заслуговують окремого визнання та надання особливого соціального забезпечення, покращення умов реалізації трудових та інших прав ветеранів війни. Цю ідею обґрунтовано відповідно до положень основного розділу Конституції України, законодавства України, принципів законодавства про працю та соціальне забезпечення.

Виокремлено підходи державної політики соціального забезпечення до різних категорій громадян, зокрема два основних: 1) коли встановлюється певне регулювання для суб’єктів безумовно, тобто без ніяких вимог щодо кореспондуючих обов’язків таких осіб перед державою; 2) коли запроваджується державна політика із відповідним правовим регулюванням соціального захисту та підтримки для людей, які взяли на себе зобов’язання із виконання особливо важливих пріоритетних для держави функцій захисту державного суверенітету, територіальної цілісності міжнародно визнаних кордонів України. В останньому випадку підкреслено, що таке регулювання є умовним, оскільки першочерговим було виконання пріоритетного для держави обов’язку громадянином, внаслідок чого виникає право на соціальне забезпечення учасників бойових дій, інших ветеранів війни та членів їхніх сімей. Логічно запропоновано, що у такому «умовному» правовому регулюванні соціального забезпечення відповідати принципам соціальної справедливості буде виокремлення «базового» соціального забезпечення для усіх, хто виконував відповідний обов’язок перед державою і «розширеного» соціального забезпечення для добровольців саме за критерієм примусового (мобілізовані) чи самостійного за вільним волевиявленням виконання військового обов’язку (добровольці). Така державна політика буде не лише визнанням особливої ролі ветеранів війни, а і логічно обумовлена тим, що добровольці значно спростили і так складний процес мобілізації військовозобов’язаних, заощадивши державі певні ресурси.