Право та інноваційне суспільство

Титульна сторінка та зміст

Fri, 20 Dec 2024 00:00:00 +0000

Титульна сторінка та зміст

Правове регулювання тимчасової трудової міграції у трудовому та міжнародному приватному праві України

Олена Сущ — Fri, 20 Dec 2024 00:00:00 +0000

Стаття присвячена дослідженню тимчасової трудової міграції на межі трудового права та міжнародного приватного права України, оскільки це соціальне явище є досить поширеним в Україні. Визначено чинники, які мають суттєвий вплив на тимчасову трудову міграцію в Україні та охарактеризовано позитивні та негативні наслідки тимчасової трудової міграції. Метою даного дослідження є зосередження уваги на вивченні стану правового регулювання тимчасової трудової міграції в трудовому праві та міжнародному приватному праві України та виявленні сучасних проблем регулювання тимчасової трудової міграції. Методологічну основу статті склали загальні та спеціальні наукові методи. Застосування порівняльноправового методу дало змогу дослідити правове регулювання тимчасової трудової міграції в національному законодавстві України, міжнародному законодавстві, а також у зарубіжному національному законодавстві деяких європейських країн. За допомогою методу правового аналізу автор виявляє недоліки правового регулювання тимчасової трудової міграції у законодавстві України. Комплексний огляд літератури дає змогу з›ясувати стан наукових досліджень з цього питання в міжнародному приватному та трудовому законодавстві України і інших країн. Встановлено, що в українському законодавстві розроблений механізм правового регулювання транскордонних трудових відносин, проте питання тимчасової трудової міграції та специфіка її правового регулювання залишаються поза сферою правового регулювання. Аналіз наукових джерел та законодавства дозволив встановити, що правове регулювання тимчасової трудової міграції в законодавстві України має суттєві недоліки. Зокрема, не визначено зміст поняття «тимчасова трудова міграція»; не визначено перелік трудових відносин, які підпадають під категорію тимчасової трудової міграції; не визначено коло осіб, які набувають статус тимчасового трудового мігранта; Відсутні норми, що відображають специфіку правового регулювання тимчасової трудової міграції, а також норми, що відображають гарантії та захист тимчасових трудових мігрантів. Акцентовано увагу на тому, що міграційні процеси у сфері транскордонного працевлаштування з кожним роком динамічно посилюються, що ставить нові виклики для існуючих національних та міжнародно-правових механізмів правового регулювання трудової міграції. Першочерговим завданням удосконалення додержання прав і законних інтересів тимчасових трудових мігрантів, а також встановлення відповідних гарантій для них є розробка законодавства на національному та міжнародному рівні з урахуванням сучасних проблем, що існують у регулюванні тимчасової трудової міграції, а також укладення двосторонніх угод з країнами, зацікавленими у трудових мігрантах.

Обґрунтування концепції особливого соціального забезпечення ветеранів війни в Україні

Алла Стріжкова — Fri, 20 Dec 2024 00:00:00 +0000

Підкреслено цінність дотримання базових ліберально-демократичних підходів до ринкового саморегулювання економіки. У той же час, враховуючи особливо тяжкі умови, через які проходить український народ, розглянуто концепцію, згідно з якою не лише соціально незахищені / не здатні себе захистити верстви населення, а і в першу чергу громадяни, які виконують надзвичайно важливі обов’язки перед державою і своїм народом, заслуговують окремого визнання та надання особливого соціального забезпечення, покращення умов реалізації трудових та інших прав ветеранів війни. Цю ідею обґрунтовано відповідно до положень основного розділу Конституції України, законодавства України, принципів законодавства про працю та соціальне забезпечення.

Виокремлено підходи державної політики соціального забезпечення до різних категорій громадян, зокрема два основних: 1) коли встановлюється певне регулювання для суб’єктів безумовно, тобто без ніяких вимог щодо кореспондуючих обов’язків таких осіб перед державою; 2) коли запроваджується державна політика із відповідним правовим регулюванням соціального захисту та підтримки для людей, які взяли на себе зобов’язання із виконання особливо важливих пріоритетних для держави функцій захисту державного суверенітету, територіальної цілісності міжнародно визнаних кордонів України. В останньому випадку підкреслено, що таке регулювання є умовним, оскільки першочерговим було виконання пріоритетного для держави обов’язку громадянином, внаслідок чого виникає право на соціальне забезпечення учасників бойових дій, інших ветеранів війни та членів їхніх сімей. Логічно запропоновано, що у такому «умовному» правовому регулюванні соціального забезпечення відповідати принципам соціальної справедливості буде виокремлення «базового» соціального забезпечення для усіх, хто виконував відповідний обов’язок перед державою і «розширеного» соціального забезпечення для добровольців саме за критерієм примусового (мобілізовані) чи самостійного за вільним волевиявленням виконання військового обов’язку (добровольці). Така державна політика буде не лише визнанням особливої ролі ветеранів війни, а і логічно обумовлена тим, що добровольці значно спростили і так складний процес мобілізації військовозобов’язаних, заощадивши державі певні ресурси.

Виникнення права людини на безпечне використання штучного інтелекту

Андрій Гачкевич — Thu, 09 Jan 2025 00:00:00 +0000

Після прийняття за останній рік низки міжнародних угод щодо штучного інтелекту, насамперед резолюції Генеральної Асамблеї ООН про безпечні, захищені та надійні системи штучного інтелекту для сталого розвитку (A/78/L.49), а також внаслідок посилення уваги до взаємозв’язку новітніх технологій та правової сфери – з’явилась велика кількість публікацій, автори яких комплексно підходять до вивчення питання управління штучним інтелектом та формування правового забезпечення використання штучного інтелекту. Зміни, які відбуваються, показують, що поряд із цифровими правами з’являються окремі права, пов’язані зі штучним інтелектом (на надійний, захищений, відповідальний, а також безпечний штучний інтелект). У цій статті представлене авторське бачення права на безпечний штучний інтелект, яке зможе гарантувати, що в результаті його використання шкода не буде завдана і небажані наслідки не виникнуть. В основі даного права лежить мінімізація ризиків і здійснення контролю над технологіями з боку людини. Автор розглядає різні людські потреби, що мають відношення до систем штучного інтелекту, задоволення яких впливає на дотримання прав людини у сфері штучного інтелекту, включаючи потребу в контролі. Крім того, автор досліджує, як право на безпечний штучний інтелект відрізняється від наявних прав людини, встановлених міжнародним правом. У статті зроблена спроба розкрити сенс права на безпечний штучний інтелект, зокрема шляхом аналізу етичних принципів. Очікуваним результатом від впровадження цього права є зведення до прийнятного мінімуму рівня ризиків при розробці та використанні систем штучного інтелекту. Висновки цього дослідження можуть бути цінними для подальшого вивчення проблематики прав людини, спорідненої із розвитком нових технологій. Право людини на безпечний штучний інтелект визначене як «право на безпечне використання систем штучного інтелекту» та має на меті підкреслити, що розробка систем штучного інтелекту не повинна загрожувати людству.

Ретроспективний аналіз видів партнерства у рамкових програмах ЄС з досліджень та інновацій

Ганна Губіна — Thu, 09 Jan 2025 00:00:00 +0000

Проведення високоякісних досліджень з актуальних для сьогодення проблем у Рамкових програмах ЄС з досліджень та інновацій потребує залучення вчених, здатних самостійно проводити дослідження, університетів з відповідною лабораторією тощо. Розглядають різноманітні ресурси, в т.ч. іноземні, для виконання останнього. Одним із варіантів їх співпраці є партнерство у різноманітних видах, що передбачені у Рамкових програмах ЄС з досліджень та інновацій. Однак, з 1984 року до сьогодення види партнерства пройшли шлях становлення, змін та вдосконалення. У статті зроблена спроба провести ретроспективний аналіз всіх видів партнерств, які були та є чинними у Рамкових програмах ЄС з досліджень та інновацій. Автором було виділено сім етапів такого явища та сформульовані їх особливості, переваги та недоліки з урахуванням дії вказаних програм: 1 етап) період 1984-1991 рр. та діючі рамкові програми в цей період: зародження партнерства. Само поняття «партнерство» чи його види ще відсутні, але є конкретні положення у даних документах щодо співпраці; 2 етап в період 1990-1994 рр. з’являється вперше поняття «партнерство» без визначення, пояснення на законодавчому рівні ЕС; 3 етап охоплює період 1994-1998 рр., коли притаманні партнерства між університетами, дослідницькими інститутами та промисловістю, в т.ч. партнерство з промисловістю; 4 етап період 1998-2002 р.р., де присутнє євросередземноморське партнерство без розкриття його змісту чи пояснення на законодавчому рівні ЄС; 5 етап період 2002-2006 рр., коли у Шостій рамковій програмі Європейського Співтовариства з досліджень, технологічного розвитку та демонстраційної діяльності, що сприяє створенню Європейського дослідницького простору та інноваціям відмовилися від закріплення конкретного виду партнерства; 6 етап в період 20072013 рр спостерігаються перші спроби надати визначення деяким видам партнерства: довгострокове державно-приватне партнерство, партнерства промисловості та наукових кіл, міжнародне партнерство з організаціями з третіх країн у науці в суспільстві; 7 етап з 2014 р. і до сьогодення, коли з’являються нові види партнерства або вдосконалюються вже ті види партнерств, що колись були, а також майже всі запропоновані види партнерства мають визначення, специфіку застосування тощо. Встановлено, що жодна з дев’яти вказаних програм не містить визначення терміну «партнерство», види партнерств змінюються в залежності від багатьох факторів.

Ризики критичної інфраструктури під час війни

Вячеслав Березуцький, Тетяна Тохтамиш — Thu, 09 Jan 2025 00:00:00 +0000

Критична інфраструктура стає однією з головних мішеней під час війни через її важливу роль у забезпеченні функціонування держави та суспільства. Руйнування або пошкодження критичних об’єктів може мати катастрофічні наслідки для безпеки, економіки та життя громадян. Розглянуто сучасні питання, пов’язані з визначенням ризику критичної інфраструктури під час війни. Для визначення ймовірностей ризиків об’єктів критичної інфраструктури використовується чат ChatGPT. За допомогою цього чату зроблено загальний огляд ймовірностей на основі припущень, зроблених на основі аналізу сучасних війн в Україні та інших країнах світу. У статті проведено оцінку ризиків для критично важливих секторів під час війни. До них віднесено: фінансові установи (банки); ланцюги постачання продуктів харчування (магазини, склади); енергетичні системи (електроенергія, передача); інформаційні системи (центри обробки даних, Інтернет); центри космічних досліджень та супутникового зв’язку; навчальні заклади (школи, дослідницькі центри); логістика (транспортні мережі, заправні станції); системи зв’язку (мобільні мережі, радіо, телебачення); системи водопостачання та каналізації; системи охорони здоров’я (лікарні, аптеки). Отримані результати представлені у вигляді мережевих діаграм. Показано, що сучасні війни є більш небезпечними для населення, що пов’язано з прагненням знищити критично важливі об’єкти інфраструктури та мають негативний вплив на населення країн. Ризик у класичному вигляді розглядається як комбінація двох складових, а саме ймовірності події та її наслідків. Питання ризиків критичної інфраструктури є важливим питанням, якому почали приділяти увагу лише в останні 20 років. При цьому ризики критичної інфраструктури населених пунктів під час війни взагалі не розглядалися. Тому розгляд цього питання в даній статті є важливим та актуальним. Використання ChatJPT для аналізу аналітичної інформації, яка доступна в мережі Інтернет, довело ефективність такої наукової роботи та перспективи її подальшого розвитку.

Правовий режим оподаткування : сутність, ознаки та види

І. Сороколат — Fri, 14 Feb 2025 00:00:00 +0000

У представленій науковій публікації автором здійснено аналіз категорії правовий режим оподаткування, визначено його ознаки та види. Запропоновано правовий режим оподаткування визначати як комплексну система правових норм, що регулюють встановлення, зміну та стягнення податків, а також визначають права й обов’язки платників податків та державних органів. Аргументовано, що правовий режим оподаткування формується на основі принципів оподаткування і характеризується такими ознаками, як: нормативно-правове закріплення; галузевий характер; контрольованість; імперативність; наявність власної мети. Наголошено на тому, що ефективність правового режиму оподаткування визначається рівнем стабільності законодавства, відповідністю міжнародним стандартам та здатністю адаптуватися до економічних викликів.

Зазначено, що загальний режим оподаткування виступає підґрунтям для побудови спеціального податкового режиму. При цьому автором запропоновано визначати загальний податковий режим як встановлений податковим законодавством України універсальний порядок оподаткування, що передбачає сплату податків і зборів, визначених ст. 9 -10 Податкового кодексу України (загальнодержавні та місцеві податки), та застосовується до всіх суб’єктів господарювання, крім тих, хто обрав або має право на спеціальний режим оподаткування. Обґрунтовано підхід, за якого до спеціальних податкових режимів слід відносити не лише єдиний податок, а й правовий режим Дія Сіті. Доведено недоцільність включення в один класифікаційний ряд поряд із загальним та спеціальним режимами оподаткування процесуально-процедурного режиму, розкрито зміст останнього.

Деякі аспекти функціонування електронного кабінету платника податків в контексті цифровізації оподаткування

П. Латковський — Fri, 14 Feb 2025 00:00:00 +0000

У роботі піддано аналізу правове регулювання функціонування Електронного кабінету платника податків в контексті цифровізації податкової системи України. Такий аналіз проведено шляхом розгляду: (1) норм податкового законодавства, якими врегульовано функціонування такої інформаційно-комунікаційної системи; (2) визначення недоліків правового регулювання досліджуваного електронного сервісу.

Піддано аналізу функціонування Електронного кабінету (ЕК) як інформаційно-комунікаційної системи, що відіграє ключову роль у цифровізації податкової системи України. Підкреслено значення ЕК для виконання податкових обов’язків платниками податків, забезпечення їх прав і комунікації з Державною податковою службою в режимі реального часу. Констатовано, що незважаючи на широкі функціональні можливості ЕК, його використання залишається недостатнім, що пояснюється низкою причин, серед яких недовіра до електронної комунікації, низька цифрова грамотність населення та наявність недоліків у роботі сервісу.

Результати дослідження засвідчують, що ЕК, регламентований ст. 42-1 ПК України та відповідними нормативно-правовими актами, є комплексною системою, яка функціонує за принципами прозорості, автоматизації, інтеграції та повноти функціоналу та ін. Зазначено, що ПК України передбачає три способи комунікації платників податків із контролюючими органами: поштовий, особистий та електронний. Однак відсутність чітких положень щодо обов’язковості відображення податкових документів в ЕК створює нормативну невизначеність. Підкреслено необхідність окремого дослідження сучасних законодавчих ініціатив щодо функціонування ЕК.

Зроблено наголос на аналізі технічних аспектів роботи ЕК, включаючи питання технічного обслуговування, реагування на помилки в роботі сервісу та взаємодії з користувачами. Зазначено, що розвиток цифрової грамотності платників податків та гармонізація правового регулювання ЕК є ключовими напрямами вдосконалення сервісу.

Розвиток міжнародного співробітництва у сфері кібербезпеки: нормативно-правові засади та перспективи

А. Лисеюк, Т. Свінцицька — Fri, 14 Feb 2025 00:00:00 +0000

У статті розглянуто окремі аспекти розвитку міжнародного співробітництва у сфері кібербезпеки України. Наголошено на пріоритетності питань захисту кіберпростору, важливості продовження співпраці з іноземними партнерами у сфері кібербезпеки, запровадження нових ініціатив щодо зміцнення кіберзахисту та поглиблення співробітництва з Європейським Союзом і Північноатлантичним альянсом. Проаналізовано норми чинних нормативно-правових актів та документів стратегічного планування у сфері кібербезпеки, зокрема розглянуті окремі положення Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», Стратегії кібербезпеки України та Стратегії кібербезпеки ЄС на цифрове десятиліття. Встановлено, що головним стратегічним аспектом розвитку міжнародного співробітництва України в галузі кібербезпеки є забезпечення активної участі у діалозі в рамках міжнародних організацій щодо спільного вироблення норм поведінки у кіберпросторі та вдосконалення відповідної нормативно-правової бази. Доведено важливість побудови ефективної національної системи кібербезпеки, поглиблення міжнародного співробітництва в цій сфері, яке повинно мати системний та послідовний характер. Зазначено, що кібербезпека наразі є критичною проблемою, яка потребує підвищеної уваги, в тому числі з боку дослідників. Перспективними напрямами подальшого розвитку міжнародного співробітництва виокремлено: співпрацю з міжнародними партнерами у сфері кібербезпеки шляхом взаємодії та активної участі у нових ініціативах щодо зміцнення кіберзахисту, протидії кіберзагрозам та кібератакам; систематичний обмін дослідженнями та інноваціями, досвідом побудови та ефективного функціонування національних систем кібербезпеки; вдосконалення національного законодавства в сфері кібербезпеки.

Зміст валютного нагляду

Д. Шевчук — Fri, 14 Feb 2025 00:00:00 +0000

У представленій науковій статті досліджено зміст валютного нагляду як правового явища в Україні шляхом аналізу думок науковців щодо змісту валютного нагляду, приписів Закону № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Закону № 679-XIV «Про Національний банк України», Постанови № 13 «Про затвердження Положення про валютний нагляд», а також Листа НБУ «Про валюту і валютні операції» та окреслення основних ознак, форм та / або способів, а також суб’єктів здійснення валютного нагляду в Україні.

Для досягнення вказаної мети у цій роботі автор використовує загальнонаукові, емпіричні та спеціально юридичні методи наукового пізнання, а саме: аналіз і синтез, індукція та дедукція, порівняння, формально юридичний метод, системний метод (підхід).

Здійснюючи вказане дослідження, автор виокремив зміст валютного нагляду в умовах нової лібералізаційної системи валютного регулювання, окреслив його ознаки, назвав суб’єктів валютного нагляду та їх функції, а також наголосив на способах / формах валютного нагляду. Крім того, автор проаналізував погляди науковці стосовно змісту правового явища – валютний нагляд, вивів спільне та відмінне у досліджених думках та зробив власні висновки стосовно поняття «валютний нагляд» та його ознаки. Поряд із цим науковцем було констатовано дискусійність досліджуваного питання в умовах нової системи валютного регулювання та руху нашої держави до вільного руху капіталу.

Оцінювання цифрового розриву в країнах, що розвиваються

Fri, 14 Feb 2025 00:00:00 +0000

В статті проведено оцінку перспектив розвитку підприємницької діяльності країн ЄС і України в умовах цифровізації економіки. Сформовано методичний підхід для аналізу розвитку підприємницької діяльності країн ЄС і України в умовах цифровізації економіки, який складається з трьох етапів. Акцентовано увагу, що індекси WDCR, NRI, GII об'єднують переважно інституційні, економічні та технологічні показники, що відображають розвиненість нормативно-правової та науково-дослідної бази, використання ІКТ у бізнесі, інформаційну безпеку. Індекс EGDI має більш соціальну спрямованість та відображають соціально-економічну інтеграцію – він призначений для оцінки рівня розвитку інформаційного суспільства. Проведено аналіз динаміки змін підприємницької діяльності країн ЄС та України в умовах цифровізації економіки. Встановлено, що незважаючи на нижчий рівень розвитку цифровізації в Україні у порівнянні з країнами ЄС, тренди розвитку як в цілому по ЄС, так й України поясністю співпадають. Змодельовано за допомогою кореляційно-регресійного аналізу вплив цифрової складової на розвиток підприємницької діяльності країн ЄС та України. Відмічено, що рівень цифровізації не впливає на швидкість реакції законодавчого органу з метою усунення погіршення умов підприємницької діяльності, а встановлення індикаторів індексів тільки по прийнятим нормативно-правовим актам не враховує ефективності реалізації законодавчих змін в сфері підприємницької діяльності. Зроблено висновок, що серед трьох змінних найбільший вплив розвиток підприємницької діяльності має саме Індекс розвитку електронного уряду. Найбільший прямий взаємозв’язок розвитком підприємницької діяльності, індексом розвитку цифрового уряду та цифровою конкурентоспроможністю мають Бельгія, Хорватія, Італія, Словаччина, Люксембург, Нідерланди, Угорщина.