Виникнення права людини на безпечне використання штучного інтелекту

Анотація

Після прийняття за останній рік низки міжнародних угод щодо штучного інтелекту, насамперед резолюції Генеральної Асамблеї ООН про безпечні, захищені та надійні системи штучного інтелекту для сталого розвитку (A/78/L.49), а також внаслідок посилення уваги до взаємозв’язку новітніх технологій та правової сфери – з’явилась велика кількість публікацій, автори яких комплексно підходять до вивчення питання управління штучним інтелектом та формування правового забезпечення використання штучного інтелекту. Зміни, які відбуваються, показують, що поряд із цифровими правами з’являються окремі права, пов’язані зі штучним інтелектом (на надійний, захищений, відповідальний, а також безпечний штучний інтелект). У цій статті представлене авторське бачення права на безпечний штучний інтелект, яке зможе гарантувати, що в результаті його використання шкода не буде завдана і небажані наслідки не виникнуть. В основі даного права лежить мінімізація ризиків і здійснення контролю над технологіями з боку людини. Автор розглядає різні людські потреби, що мають відношення до систем штучного інтелекту, задоволення яких впливає на дотримання прав людини у сфері штучного інтелекту, включаючи потребу в контролі. Крім того, автор досліджує, як право на безпечний штучний інтелект відрізняється від наявних прав людини, встановлених міжнародним правом. У статті зроблена спроба розкрити сенс права на безпечний штучний інтелект, зокрема шляхом аналізу етичних принципів. Очікуваним результатом від впровадження цього права є зведення до прийнятного мінімуму рівня ризиків при розробці та використанні систем штучного інтелекту. Висновки цього дослідження можуть бути цінними для подальшого вивчення проблематики прав людини, спорідненої із розвитком нових технологій. Право людини на безпечний штучний інтелект визначене як «право на безпечне використання систем штучного інтелекту» та має на меті підкреслити, що розробка систем штучного інтелекту не повинна загрожувати людству.