Ретроактивність в праві міжнародних договорів

Автор(и)

  • Осьмірко І.Р. студентка 3 курсу міжнародно-правового факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
  • Маринів І.І. кандидат юридичних наук, доцент кафедри права Європейського Союзу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

DOI:

https://doi.org/10.37772/2309-9275-2021-2(17)-5

Анотація

Стаття присвячена дослідженню теми випадків зворотної дії міжнародних договорів. Проаналізовано приклади міжнародних договорів, які прямо передбачають ретроактивність, наголошено на висновку про те, що ретроактивність є винятком із правила, закріпленого в ст. 28 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. (далі Конвенція). Досліджено вплив об’єкту договору на «ретроактивний характер». Проаналізовано питання можливості застосування міжнародного договору до будь-якої дії чи факту, які мали місце до дати набрання договором чинності, для учасника, однак продовжувалась із приєднанням до багатостороннього міжнародного договору, або щодо будь-якої ситуації, яка розпочалась до участі в договорі, однак продовжувала існувати після дати приєднання.

##submission.downloads##

Опубліковано

20.01.2022

Як цитувати

Осьмірко І.Р., & Маринів І.І. (2022). Ретроактивність в праві міжнародних договорів. Право та інноваційне суспільство, (2 (17), 37–42. https://doi.org/10.37772/2309-9275-2021-2(17)-5

Номер

Розділ

Статті