Особливості правового захисту внутрішньо переміщених осіб в Україні під час війни

Анотація

У статті досліджуються специфічні особливості правового захисту та внутрішньої міграційної динаміки внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні в умовах повномасштабної війни, з особливим акцентом на еволюції їхнього правового статусу, просторових моделях розселення та регіональних відмінностях у доступі до прав і послуг. Проаналізовано нормативно-правову базу, закладену Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а також ключові урядові акти, ухвалені після 2022 року. Показано трансформацію державних механізмів підтримки та зростання ролі цифрового врядування, зокрема через платформу «Дія». Особлива увага приділяється адміністративним труднощам, пов’язаним із повторними переміщеннями, фрагментованістю соціальних послуг та нерівною спроможністю місцевих громад приймати значні потоки ВПО. У статті визначено основні внутрішні міграційні маршрути, що сформувалися від початку війни, та доведено, що більшість ВПО осідають у західних і центральних регіонах України завдяки вищому рівню безпеки, кращій доступності соціальної інфраструктури та ефективнішим механізмам муніципальної підтримки. Використовуючи актуальні аналітичні дані МОМ, УВКБ ООН та сучасні наукові дослідження, робота показує, що моделі розселення формуються під впливом поєднання факторів безпеки, можливостей ринку праці, наявності житла та вже існуючих соціальних мереж. Дослідження також розглядає юридичні та адміністративні труднощі, з якими стикаються ВПО у приймаючих регіонах, включаючи нерівномірність розподілу фінансової допомоги, обмежений доступ до соціального житла, різні підходи місцевих органів до реєстраційних процедур, а також труднощі в отриманні медичних та освітніх послуг. Ці проблеми виявляють системні вразливості моделі управління внутрішнім переміщенням в Україні, особливо в регіонах із найбільшим притоком населення. Попри суттєвий прогрес у розвитку законодавства, захист ВПО й надалі залежить від локальної спроможності громад, цифрової нерівності та потреби у зміцненні міжрегіональної координації. У висновку обґрунтовується, що довгострокова стабілізація статусу ВПО в Україні вимагає подальшої гармонізації правових норм, посилення муніципальних механізмів підтримки та впровадження сталих інтеграційних політик, адаптованих до потреб переміщених громад. Зміцнення інституційної стійкості, розширення житлових програм та забезпечення рівного доступу до прав у різних регіонах є ключовими умовами для досягнення тривалих рішень для мільйонів українців, переміщених унаслідок війни.